Блог викладача Потягайло Тетяни Миколаївни

У всіх країнах інфраструктура електромереж величезна і складна. Вона має колосальну протяжність і стратегічну значущість, адже мережі – це артерії, які живлять електроенергією всі створені людиною блага цивілізації.

Лише довжина мереж ДТЕК Київські електромережі становить 12 тис. км. Якщо до них додати ще й довжину мереж в області, якими опікується ДТЕК Київські регіональні електромережі (50 тис. км), то ними можна обмотати Землю по екватору 1,5 раза. 

Електромережі можна порівняти з артеріями, без існування яких неможливе життя на Землі. Українські електромережі можна також порівняти з автодорогами, що розкинулися по всій країні.

Варто сказати, що за своєю протяжністю – так само, як і за рівнем зношеності – вони значно перевершують наші автомобільні шляхи. Наприклад, протяжність всіх мереж у країні вп'ятеро більша за довжину всіх доріг. І так само, як і автомобільні шляхи, електромережі давно потребують модернізації та ремонту.

Всі ми знаємо, що погана дорога – це не тільки незручність для тих, хто нею їде, а ще й підвищені ризики: можливі ДТП, несвоєчасне прибуття екстрених служб тощо. Так само погані мережі – це ризики колапсу як в окремих будинках, так і в цілих районах і містах.

Незважаючи на відкриття вільного ринку, конкуренція в наданні цієї послуги – розподіл (транспортування) електроенергії – безглузда і недоцільна через технічні особливості. Створювати альтернативні електромережі – дорого і невигідно: і для споживача, і для держави.

Отже, в Україні – сотні тисяч кілометрів електромереж. Витрати на створення нових мереж обчислювалися б сотнями мільярдів гривень, що ніколи не могло б окупитися і лягало б непосильними витратами на клієнтів енергокомпаній в їхній оплаті за електроенергію.

Крім того, інфраструктура енергетики і робота зі струмом – справа дуже небезпечна: необхідні дотримання підвищених вимог з безпеки і велика кількість процедур. Якщо станеться аварія – бригаді, перш ніж ремонтувати мережі та підстанції, потрібно від’єднати їх від живлення і виконати цілу низку технічних дій, від яких залежать життя ремонтників і безпека мереж.

Для того, щоб знайти баланс між їхнім дотриманням та швидкістю ліквідації аварії, керувати інфраструктурою має одна компанія. В іншому разі тривалість ремонту збільшиться в кілька разів.

Хороший наочний приклад – це абонентські мережі. Вони перебувають у власності не операторів систем розподілу, а окремих абонентів, які самі їх побудували, скажімо, під час зведення нового житлового масиву або приватного будинку.

Зазвичай стан цих мереж залишає бажати кращого (адже регулятор не контролює їхнє обслуговування). Під час аварії на їхніх мережах або підстанції абоненти самі, як власники, повинні усувати всі наслідки. Однак часто вони не мають ані можливості, ані знань робити це швидко і якісно.

Водночас для усунення аварії співробітниками оператора системи розподілу потрібна згода власників (абонентів), яку ще слід отримати. А це часто непросто і вимагає багато часу. Тому ремонти іноді розтягуються не на 1 день. 

Електромережі та ОСР, як природна монополія перебувають під пильним і постійним контролем держави в особі регулятора – НКРЕКП. Це максимально захищає споживача від можливих зловживань монополіста. По суті, будь-які зловживання або відхилення від вимог просто виключені.

Перевірки відбуваються регулярно – як планові, так і позапланові. Суворо контролюється витрата коштів. Постійно підвищуються і посилюються вимоги норм якості: зниження показників індексу SAIDI – тобто скорочується час, за який ОСР зобов'язані усувати аварійні ситуації, що виникли.