Блог викладача Потягайло Тетяни Миколаївни

Ми атомні заложники прогресу.
Вже в нас нема ні лісу, ні небес.
Так і живем од стресу і до стресу,
Абетку смерті маємо – АЕС.
Ліна Костенко

35 років тому відбулась на нашій землі трагічна подія – аварія на Чорнобильській АЕС, яка зробила негативні впливи на оточуючий світ, країни Європи та людську діяльність пов’язану із атомною енергетикою. 

26 квітня 1986 року о 1.23 за київським часом сталася найбільша техногенна аварія в історії людства — вибухнув четвертий реактор Чорнобильської АЕС і сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році.

Лише наступного дня, після того як у Швеції за рівнем радіації визначили, що в Україні мала місце аварія, уряд СРСР повідомив про Чорнобильську трагедію. Від вибуху і при гасінні пожежі, що тривала близько 10 днів, загинув 31 чоловік і більше 200 було госпіталізовано. За неофіційною статистикою в Україні померло не менше 15 тисяч людей, які були уражені в результаті аварії на Чорнобильській АЕС.

Тільки через три тижні при допомозі 4 тисяч тон піску, бору, свинця і глини вдалось ізолювати реактор, що продовжував випромінювати радіацію, і запобігти подальшому забрудненню ґрунту. З території в радіусі 30 кілометрів від місця аварії було евакуйовано більше 100 тисяч людей. Щоб запобігти подальшим викидам радіоактивних матеріалів, до кінця 1986 року четвертий реактор АЕС був накритий спеціальним «саркофагом», збудованим руками сотень тисяч добровольців, пожежних, військовослужбовців, правоохоронців.

У 2019 році четвертий реактор ЧАЕС накрили спеціальною аркою, яка отримала назву «Укриття-2». Її мета — стати майданчиком для подальшого розбору місця вибуху 1986 року. Тут під уламками перебуває близько 150 тонн радіоактивного палива.

Хоч об'єкт офіційно і закритий, нині тут продовжує працювати понад 2,6 тис. людей. 95% з них живуть у Славутичі чи Чернігові. Приїжджають на роботу вахтовим методом. У Чорнобилі нині проживає 60 самоселів. Понад 5 тис. осіб живуть вахтовим методом — 15 днів тут, 15 вдома. Це військові, поліцейські, лісники та обслуговуючий персонал. До катастрофи тут мешкало понад 45 тис. людей.

Але є і позитивні новини. Вперше з 90-х років у зоні відчуження почали ремонтувати дороги. Працюють підрядники Служби автомобільних доріг, які відбудовують головну магістраль із пропускного пункту «Дитятки» до ЧАЕС.

Територія зони відчуження може стати територією можливостей для бізнесу та інвесторів. У планах чиновників: поділити її на кластери – промисловий, туристичний та біосферний. Усі три напрями мають свій потенціал. Найближчими місяцями запрацює нове ядерне сховище, уже працюють сонячні електростанції. Для туристів оновлюють інфраструктуру – відновлюють дороги та відкривають нові локації.

Мій колишній випускник Іван Логінов працював на будівництві саркофагу «Укриття» над аварійним четвертим реактором Чорнобильської АЕС. Ці роботи виконала міжнародна компанія «NOVARKA», яка стала для нього стартовим трампліном на шляху кар’єрного зростання. Успіхів тобі, Іване! Хай тобі завжди посміхається доля і ніколи не зашкалює дозіметр!